Читала один рассказ - так грустно стало: девушку Френни с самого начала немного тошнило, она была ужасно бледна, нервничала и капельки пота выступали на лбу, в конце-концов она бахнулась в обморок... И я всё это время думала, что она беременна. А всё оказалось намного тоньше; аж обидно, какая я приземленная 
И вот ещё что:
- Знаєш, що він мені якось сказав? Що він, звичайно, просувається по військовій службі, але не в той бік, що інші. Сказав, що коли йому дадуть звання, то замість причепити нашивки відріжуть рукави. Сказав, поки дослужуся до генерала, мене геть роздягнуть. Лишиться тільки мідний ґудзик на пупі.
(с) "Тупташка-невдашка".
- Це він про мою ногу, коли я її звихнула. Отак і назвав її: "Бідна моя тупташка-невдашка". Господи, який же він був милий!..
мио,моймио,моймио,моймио,моймио...

И вот ещё что:
- Знаєш, що він мені якось сказав? Що він, звичайно, просувається по військовій службі, але не в той бік, що інші. Сказав, що коли йому дадуть звання, то замість причепити нашивки відріжуть рукави. Сказав, поки дослужуся до генерала, мене геть роздягнуть. Лишиться тільки мідний ґудзик на пупі.
(с) "Тупташка-невдашка".
- Це він про мою ногу, коли я її звихнула. Отак і назвав її: "Бідна моя тупташка-невдашка". Господи, який же він був милий!..
мио,моймио,моймио,моймио,моймио...
сейчас же мне "Пропасть" перечитывать совсем не хочется, зато я повторно открыла рассказы. И очень многое в них почувствовала. В них отсутствует какой-то динамичный сюжет и события, это просто небольшие отрезки, фрагментики из жизни разных людей, но как четко и тонко в каких-то 60 минутах отражается вся их жизнь!..