Чудовий день... По-перше, встала я о 12:00, оскільки на 8:30 пари не було, і по такому щасливому випадку я вирішила забити на другу і третю пару, і приїхала тільки на вишку :). А на вишці з 5-ї пари нас відпустили, бо це типу останнє заняття (правда, потім почнеться фізикАААААА).
І, отож, їду в метро додому, роздивляюсь рекламу довкола. Більше люблю, коли вагони поввністю обклеєні тематичною рекламою (тобто заходиш в вагон - а там на тобі - скрізь чай Ліптон жовтенький з зеленим, чи там шоу "Ти-зірка!", аж сам проникаєшся цією думкою)). Це новіше, і до того ж уявляю себе у якійсь ракеті, космічній, дуже космічній :), яка зара відвезе мене на іншу планету. Граюся, короче :).
Але цей потяг - зі старого зразку (зразка? так і не вивчила до кінця правила написання в Родовому відмінку). Бачу рекламу фільмів. І розумію, що тиждень назад на Адміралі було дуже класно, і на Молодості теж нічо :), і що я дуже хочу в кіно! Але, думаю, бо останнім часом нічого не намічається, тре дома додивитись Бєргмана. Виходжу у себе на Житомерці, і бачу... А. Стоїть самотньо біля переходу і дивиться в небо. Який каже: "Привіт, Ю!! А не хочеш з нами в кіно?" :) :) :) На що я відповідаю: "Хочу, звичайно!". І ми щасливі їдемо в Київську Русь. Що А. робив на Житомерці -слідству встановити не вдалось, але якби я його там ось так не зустріла, "Макса Пейна" не було б.
Фільм не так щоб дуже, але так приємно робити собі маленькі несподіванки :)

@музыка: гиии... теги "електронік" і "джаз піано" на Ластефемі