Баклани - птіци гордииє. Но які ж до*бануті!
От навіщо було так все затягувати?.. Гами граються - і виходять слизькі (бо в маслі) макарони, довгі та звисаючі з нещасної виделки, на яку півгодини намагалась їх накрутити. Замість тверденьких зерняток звареної, а потім добре підсмаженої на сковорідці гречки.

Дивно... Я тиждень назад повільно, погладжуючи чорну поверхню, відкрила кришку піаніно, а не як завжди звичним жестом відкинула її вгору. Подивилась уважно на нього, побачила, що багацько пилу. Витерла хустинкою, кожну щілинку, кожний згин. Провела рукою по гладенькому, але протертому обличчю інструмента. А до цього багато років я прибігала до нього, гепалась на стілець та починала судомно щось вчити, бо часу немааааааа.

До близьких людей теж звикаєш, забуваєш їм говорити, що любиш їх. А це ж так просто.

@темы: чорно-білі клавіши