Я граю таку красу, таку красу, що плачеться.
Бажання одне - закритись на тиждень у мальнькій комірчині з великим вікном і чорним піаніно, і розбирати, розбирати, розбирати...
Розчиняюсь.
Як там було?.. Пам"ятаєш?
Мені дуже, вкрай необхідно
Чути тебе
Торкатись тебе
Знати тебе.
Бо я розчиняюсь в цьому місті
Чи воно розчиняє мене
В мені їздять машини
В мені шумлять дерева
В мені знаходиться точка світу
А залишиться
Тихесенький плач дзвіночка
Найнесподіваніше, що воно лягає на музику Anathema - A natural disaster