Я творю .
Граю-граю-граю-граю... In love with piano. In love with darbuka. In love with drums. In love with drymba. Призвичаїлася до синтезатора). Насправді, протест в мені зламався як мінімум тоді, коли я доторкнулася до клавіш Коргу. Вони такі... роялісті)) Через деякий час understand, що я більше не думаю про те, як мені паршиво грати і чому це не п"єно. Ось тоді гуд)
Наразі проектую три проекти. Один - СхСх, наш гурт. 26 вистураємо на Кімо-рок-фесті (ага, Кімо останнім часрм - культове місце). Барабанщик - сей ноу, і не все люблю, але концерт буде. Другий - акустика. Третій - гуд-гуд плей, поки мовчу)
Ще нарешті була відеозйомка. Це дуууже цікаво! І в якості оператора, і в якості актора. Помітила за собою... режисерські замашки) Коли дивишся в камеру, бачиш картинку, і так класно уявляєш, якою вона МАЄ бути, куди руку простягнути акторові і т.д., що я почала реально командувати на нашому "знімальному майданчику": Вот эту руку сюда, эту - сюда, ногу вот так..(с) . Коли сам з іншої сторони камери, реально губишся. Як на фотосессії вперше. І починається позерство. Але ж ми не чародії, а лише вчимось) Найбільше жаль, що хороші ідеї стосовно сцен почали приходити аж ввечері( Треба прискорювати реакції, як правильно говорить Піво.
Робимо фільм. Тобто, дублюємо. На початку року я попросила: що завгодно, лише не американський. І зараз ми робимо "Диявол носить Прадуууууу". Це жах краху. Жаліюся. Познайомилась сьогодні з хлопцем-режисером "Отроцтва", він поралив хорошу ідею, і тепер ми вже робимо... два фільми)))
А ще в мене концклас (зі співом, власним, під власний акомпанемент), ансамбль, монтаж, аудіозапис...
Я такого хотіла, коли вступала у свої Вузи.
Найкраще.
І вперше по-справжньому люблю осінь, в незалежності від всіляких "тому що" і "навіЩо".
Стає прохолодно.