Сьогодні Скрябін. Світла пам'ять.
А вчора я дізналась, що тьотя потрапила в страшну аварію, вони їхали на 160 км/год, і на зустрічній смузі грузовик вирішив обігнати і виїхав на їхню смугу. Тобто, зіткнення сталось "лоб в лоб". На швидкості. Грузовик і легковушка. Ззовні машину сплющило так, що вона вже не підлягає відновленню. Вони живі, більш того, вони повністю (!!!!) цілі, жодних переломів, і завдяки цьому всьому тьотя виходить заміж. У мене це в голові не вкладається, чесно.
Ну і пару слів про дім. Якось коли довго знаходишся на відстані, все те, що неважливо, відходить на задній план, і ти чітко бачиш, що і хто для тебе є найважливішим в житті. Звісно, це сім'я і друзі. Мені здавалось, що я їду на зустріч до них, а з'ясувалось, що їду на зустріч до себе. В цей час дуже багато важливих речей вдалося пропрацювати, старі образи, ще раз подумати про своє місце в своїй сім'ї (раніше я про це майже не замислювалась). Ну і провести старий рік і впустити до себе новий.
Ще зараз чітке відчуття, що треба валити. Не знаю, чи вдасться, бо і з контактом і з дайрі багато чого зв'язує, можливо, просто обмежу інфу, ще не знаю. А відчуття чітке.
Бережіть себе!