Так от, про наш тріп (треба встигнути написати, поки не почався ще один).
У цій подорожі було декілька цілей: автостоп, каучсьорфінг і ще пару.
З каучсьорфінгом не вийшло, хоча ми і познайомились з милою дівчинкою Магдою, тому писатиму про автостоп.
Автостоп - то така штука, коли ти ніколи не можеш знати заздалегідь, що тебе очікує. Штука, яка занурює тебе як на морі - то ти під водою, то на гребні хвилі. Їхати нам треба було недалеко, тому ми доїхали на трьох машинах.
Всі три машини, як і три водії, були зовсім різними.
Першу машину ми зловили, тільки-но дійшли до нормального місця і почали стопити, так що було досить неочікувано) І дуже швидко проїхали рівно третину нашого шляху. Звісно, вели дуже цікаві розмови, і, щойно зібрались виходити, як водій (молодий чоловік з сонячною посмішкою) нас затримав: написав свою адресу, номер телефону та сказав, щоб ми заходили на каву, як будемо в його краях. Таке зі мною трапилось вперше в автостопі) Але не в останнє..
Ми, сповнені надії, що зараз швиденько поїдемо далі, ловимо машини. Годину, другу... Всі посміхаються, але ніхто не зупиняється. Починається дощ, і ми потроху мерзнемо. Зупиняється машина (єдина за пару годин!) - я думаю, ну от, прийшов фарт! Аж ні - водій, їздячи по своїх справазх, помітив, що ми вже довгенько стоїмо, і запропонував просто вивезти нас за місто, а стояли ми на в"їзді... Звісно, ми згодились.
Але далі справи теж були кепські. Всього простояли ми годин 5 (з яких ще багато ходили туди-сюди). Потроху вечоріє. Ліхтарів нема. Капає дощик і дує вітер. Ми, як маленькі загублені гномики, йдемо по автомагістралі. Людей нема, будинки далеко, відчуття самотності та некомфортності... І тут зупиняється Він. Наш янгол-охоронець)) На шикарній машині, в якій висять костюми П"єр Кардін. Він нас нагодував, завіз, поселив і дав візитку. А в дорозі ми говорили про Україну і Європу, економіку і музику, і ввечері, сидячі в хостелі, нам важко було уявити, що все це трапилось з нами сьогодні.